|
там, попереду. «Що вони там угледіли?» - «Лихо його знає, чи й не сонце!» Кожен щось своє стверджує, якісь дива вигадує, по-інакшому все пояснюючи. «Ну та добре - дійдемо - побачимо!» «Уперед - за нами...» До Тебе, Господи.
Йдуть математики - рахівники-обліковці. Світ скували числом, людину обплутали. Сонце для них - одне, і піщинка - одна, і любов - одна, і хліб - один. Виміряли нескінченність простору й часу, зважили й атом і Землю. Астроном, який невідривно вдивляється в зоряне небо, зорю не бачить. її з безодні витяг він обчисленнями. «Бери й читай». І в кабалі цифр читає зорю, ніколи не бачену, і крапкою позначає її на карті.
Хімік відчуває подих Всесвіту, і аромати троянд, і сморід гниття. Фізик - вслуховується в коливання сузір'їв і схрещує грім своєї думки із громом небесним у смертельній боротьбі за Тебе, Господи. Ідуть, озброївшись заступами, сапери гір і морів. Копирсаються у паруючих черевах вулканів, ріжуть холодні, як кістяки, камені, терзають плоть застиглої планети, вишукують джерела життя в мільйонах її сердець. Відгадують минуле, провіщають прийдешнє, по крихтах дізнаються, як проростала з життя смерть і зі смерті життя - у комасі, яка застигла в бурштині, в алмазах, що блиснули в попелі, на коралових грядах у морі, у солоній крові земного велетня. У печерах і на болотах, на затоплених цвинтарях, по черепах і кістках, вивчають санскрит зниклих цивілізацій...
А за ними загін за загоном ідуть інші науковці. З голови до п'ят закуті в сталь думки. І так їх багато, і такі різні. А всі разом - брати.
От тихий чернець Грегор. З довгих своїх спостережень за зеленим горохом він вивів грізний закон спадковості. От мандрівник-волоцюга, який вигуком «Земля!» привітав нові континенти. А цей переміг буття заклинанням гордим і сміливим: «Я мислю, отже, існую». Інший витяг із землі найдавніший закон Хамурапі. От учитель у селі глухім - на заздрість феє панує над строкатим царством комах. А цей злетіти сотні разів намагався - весь зранений, але свого домігся: взяв у птахів міць їхніх крил і ширяє в повітрі. Інший - володар морського дна. А поруч броварник, який вивів жінок і дітей з уражених хворобою міст і переміг супротивника - інфекцію. І відразу ще один: обрушився на хаос різномовних слів і взяв їх у полон єдності. А за ним - той, хто встановив ієрархію рослин, скорив зелений світ. Інший відкрив закони тваринного світу, зірвав корону з голови Творця. От іде науковець, який вказав у світобудові місце Сонцю. За ним - його побратим - він узяв у полон геометричної формули божество. Цей вирвав у відьми отруйне жало вбогості. А той тріумфально виголосив: «Оm-nis е сcellula cellula» (Всі клітини - з клітин)...
У славу Твою, Господи.
А за вояками сунуть обози й мародери. Правники-буквоїди, ескулапи, різні інженери та агрономи, політики-горлані, усякий
|
|
