Переглянути всі підручники << < 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 > >>   Тема  прості речовини метали  і неметали Поясни за малюнком 19.3, як аборигени домагаються підвищення температури для видобування вогню. Температура займання різна в різних речовин. Гас заго­ряється при 400 °С, сірка - при 450 °С, деревний пил - при 610 °С, білий фосфор - при 45-60 °С (залежно від ступеня його подрібнення). Для продовження горіння, що почалося, подальше нагрі­вання вже не потрібне. Речовина нагрівається за рахунок тепла, яке виділяється при горінні. Під час спалювання будь-якого палива в процесі горіння виділяється прихована в ньому хімічна енергія у вигляді тепла й світла. Щоб скіпка почала горіти, ми вводимо ї ї кінчик у полум'я пальника. У цьому місці деревина нагрівається до потрібної температури й загоряється. Найближча до вогню ділянка скіпки нагрівається від тепла, що виділяється при горінні. Процес поширюється усе далі й далі, захоплює нові й нові ділянки. Інколи горюча речовина сильно подрібнена. Тобто є тонким порошком (вугільний, цукровий пил) або перебуває у вигляді дрібних крапель (аеро­- золь гасу, бензину). При підпалю­ванні таких сумішей речовин з повітрям тепло швидко поши­рюється на всі боки. Уся суміш миттєво нагрівається до темпера­тури займання. Відбудеться швид­ке згоряння - спалах. Наприклад, тонкий жовтий пилок спор плауна (лікоподій) застосовують у фар­мації для пересипання пігулок. Купку цієї речовини не завжди вдається підпалити сірником. Натомість при розпорошуванні лікоподію в повітрі відбувається миттєвий спалах (мал. 19.4). Отже, для виникнення горіння потрібний тісний контакт горючої речовини з повітрям і нагрівання до температури займання. Якщо хоча б одну з цих умов не буде до­тримано, горіння не виникне. Зро­зуміло, що для запобігання виник­ненню горіння досить порушити Мал. 19.4. Горіння лікоподію   Переглянути всі підручники << < 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 > >>